Що я вам можу сказати... Це щось таке правдиве і неймовірне, що я хочу щоб актори жили довго і при доброму здоров'ї. Бо цю виставу треба передивлятися час від часу, коли починаєш задаватися питаннями "а раптом...", "а може...", "а якщо".... Коли починаєш полоскатися в минулому, занурюючись у те що могло б бути. Ця вистава точно не про вас. І не про мене. Ні-ні... в житті так не буває... Бо хто ж покаже таку правду життя, де за красивими сімейними портретами чиїсь ілюзії.
Коротше, там любов і роки, але сюжет переказувати марно. І я ще ніколи так не сміялася і не плакала одночасно. Вийшла звідти якась інша. Той випадок, коли дуже не хотілося, щоб у залі вмикали світло.
Дякую всім причетним до цього дійства!
